- Як відбувався відбір команд, що тут виступатимуть і вже відспівали?
- Я колись зустрічався із учасниками груп, бачив, які з них справді вміють грати, себе музично подати, а не просто якісь шмарклі розмазувати по склі... І я їм пропонував, чи вони б не могли бути задіяні у такій-то тусовці, от вони і задіяні...

- Як оцінюєш учорашню тусовку?
- Нормально.
- Вдало?
- Можна сказати, що вдало.
- Драйвово, кайфово?
- Драйвово буде сьогодні, тобто така важка хардкорова частина, от учора була частина легша, з елементами блюзу, скажімо, рок-н-род&блюз... різноманітні суміші, а сьогодні буде справжнє хеві...
- Хто вчора над тобою так познущався – пикою в торт? Чи ти сам так захотів?
- Я так сам не захотів... але вони познущалися...
- І як воно було?
- Пикою в торті?
- Так.
- Оригінально! Я пикою в торті ще ніколи не був. Це вперше у мене... Кожна людина, мабуть, повинна відчути свою пику в торті! І вчора в мене була можливість відчути свою пику в тому торті...
- Чого я тобі і бажаю на всі наступні твої Дні народження. Тримайся!

А тримався він нічого так... Щоправда, занесло його трохи із тими дупами... Оголосив зі сцени конкурс на найкращу із них і роздавав їх чарівним власницям свої книжки. Дупця Віки Кришталь, солістки “Ніагари”, на думку іменинника, сюди була трошки “нє в тєму”... А тепер кілька (цілком твере-вере-зих ) “бліців” із “цвяшками” вечора.

“Контрабанда”.
Чіста базарять Кірік (вокаліст) та Кєша (барабанщик), відсутні такі “контрабандівці”: Німець (бас) та Вова (гітара).
Кєша:
“Наша група вже зі стажем... існуємо практично із 96-ого року. Це було злиття двох досить відомих львівських груп “Лазарет” і “Ейфорія”. Пізніше вони себе пережили, а “Контрабанда” створена була як проект, а вийшла досить перспективна, як на мене, група. Все-таки, ми виступали на багатьох фестивалях. І це оцінено людьми”. Кірік: “І в планах є ще багато чого, от взяти хоча би діджея... робити різні вставочки... Ну, працюємо на майбутнє”. Кєша: “На сам концерт Калича ми потрапили досить раптово, а його знаємо давно, він є нашим другом... просто нас запросив сюди. А ми із задоволенням будемо виступати. Нам подобаються, взагалі, такі акції.
Так, що би бажати Каличу... Ой, багато чого... Щастя... Ой... Ну, думаю, Каличу треба здоров’я, грошей, все... ще щоб багато виходило його книжок, бо його поезія, справді, хороша. Зараз багато поетів таких собі, а Калич... дійсно щось робить”. Кірік:
“Я хочу побажати Каличу здоров’я, то головне, до здоров’я грошей (це друге), а є ще таке одне побажання: щоб він залишався таким, яким він є. Бо він – в дійсності людина, яка не змінюється, незалежно від впливів інших людей чи ще чогось”.

“Базука Band”
Арсен (барабанщик), Вадік (перкусія), Денис (вокал), Майк (гітара), Роман (бас-гітара).
Людина в жахливій масці, гадаю, то Денис (але я можу помилятися, хто їх там розбере під “прікідоном”, тому краще назову його “Маскою”):
“Ми? Ми - “Базука Band”. Представляємо львівську хардкорову естраду. Ми дуже змінилися. Я думаю, Ви пам’ятаєте стару “Базуку Band”, от навесні минулого року до групи прийшов я, потім Вадік, потім ми поміняли басиста і тепер ми нові, чудові, всі різнокольорові... (З огляду на їхні “прикиди”, то так воно і є. - Авт.)
Вадік:
“Тепер “Базука” почала грати набагато важчу музику, аніж у попередньому варіанті”.
Маска:
“Та, ми дуже намагаємося зробити таке, чого у Львові ще не було: по-перше, ми хочемо грати таку музику, яку до нас ще ніхто не грав, і зробити шоу. Це – основні акценти. Шоу для нас – зовнішній вигляд, манери на сцені. Я бачив купу груп, які там “ля-ля-ля”, просто мимрають у мікрофон, у Львові особливо. Ми хочемо створювати настрій людям. Сюди нас запросив Калич. Він завжди бачить “Базуку” в себе на Дні народженні із задоволенням... і ось... ми знову тут. Ми, до речі, спеціально підготували такий сюрприз для нього, от побачите на початку нашого виступу...”
Вадік: “Хотілося б йому побажати наступну книжку, ще багато книжок, а також всього, чого бажають завжди”.
Маска: “Нє, ну, творчих успіхів перш за все і щоб він далі організовував такі класні концерти. І все у нього буде добре”.
(А, ледве не забула, Маска, бідака, так образився, що його-то майтки на попередньому виступі я таки не помітила, а написала хіба про Вадікові сексапільні, що висловив своє незадоволення та... перед камерою зняв штани і похвалився тим, що мав. Маю на увазі майтки... – Авт.)

Володя (із групи “Кула”):
“Калич нас запросив ще, здається, на “Червоній Руті”. А ми на цей час перебували саме у Львові, тож, погодилися”.

Віка (із групи “Ніагара”): “Ми з Каличем - дуже добрі друзі, він зателефонував до мене додому і сказав: “Віка!!! Приходь!!!” Я сказала: “Калич, заради тебе – всьо з себе...”
А концерт – кльовий. Особливо сподобалася пісня, яку Калич написав на концерті експромтом про львівську голу дупу”. Володя:
“Що можу побажати Каличу... тільки здоров’я, творчих успіхів, тобто всього найкращого”.
Віка: “Щоб він завжди залишався таким бадьорим, таким життєрадісним, таким супер-Каличем, яким він є”.

Потім я попросила цих двох рокових соловейків прощебетати на всю пащу “Калич, із Днем народження!!!”, що в них дуже пришпильно, мушу визнати, вийшло. На душі стало легко і радісно... Ху-ух, ну, нарешті, можна йти святкувати Друге народження Калича... Шкода, що тих його народжень не 365 днів у році та не 25 годин на добу... Хоча... скаличілися би ми всі тоді нанівець... Чого й бажаю нам всім бодай раз на рік!!!
Марія ТИТАРЕНКО