(майже звіт з акцій літфесту 11-15 вересня)

В рамках Форуму видавців у Львові проводилося досить зустрічей з відомими літераторами всіх жанрів і національностей. Часто вони накладалися одна на одну, тоді доводилося вибирати. Ще частіше вони починалися одна після одної, причому в різних кінцях центру. Тоді для шанувальників літератури Форум перетворювався з літературного заходу в спортивний. Але коли вже хто тілом був геть зморений, а душа все ще прагла інтелектуально-естетичної насолоди, то не міг знайти кращого місця, як сісти в «Кабінеті» чи на «Вірменці». Ваш покірний слуга часто бігав деінде, але не зміг собі відмовити в задоволенні потрапити на кільтка зустрічей..

По-перше, четвергова зустріч з парою станіславофеноменовців - Прохаськом та Іздриком. Чи то їхня популярність вже минула, чи то народ не знав, але відвідувачів було негусто. Спокійний зазвичай Прохасько, здавалося, чомусь нервував – можливо через нецікаві запитання, які йому задавали через чат. По Іздрику ж було видно, щ він добре підготувався до питань на зразок «які ваші відносини з котами» і використовував будь-яке з них, щоб з нової сторони розкрити свою метафізичну життєглядну систему, несподівано по-пацанячому пояснюючи несвідомим запитувачам, що «пацан, ти нє прав».

В п'ятницю я потрапив до Кабінету на презентацію Мар'яни Кіяновської, яка представляла свою першу прозову книжку – з'ясувалося, що вона несподівано добрий прозаїк.

Субота почалася з націоналістичної ноти - в «Дзизі» відбувалася презентація документального фільму Юрія Луканова «Три любові Степана Бандери». Ця стрічка була знята ще 10 років тому, а тепер її перевидали на DVD. Презентація була до несподіванки лаконічною: коротка передісторія, демонстрація фільму від початку до кінця... і все. Запитань у публіки не виникло - врешті, фільм був достатньо промовистим і вичерпним.

А далі настав сезон Ірени Карпи. Спочатку в неї був чат все в тому ж «Кабінеті» (особливо потішила публіку її відповідь на питання «Що ти хотіла показати своєю фотосесією в «Плейбої»? - «Гм... що показала, те й хотіла»), а за півгодини - презентація нової книжки «Добло і зло» в Порохівці. Книжка, як то в нас часто буває, до Форуму вийти не встигла, тому Карпа роздавала охочим демоверсію - брошурку з парою оповідань, що увійдуть у книжку. А може, це був несподіваний промо-хід - хтозна. Крім традиційного читання текстів, Ірена порозважала народ (і себе) грою в одягання ляльки - знаєте, це як на картонний силует ляльки навішують такий же картонний одяг. «Модельєри» з публіки отримали якусь китайську електроніку в якості призу від спонсора (якого Ірена принагідно обстібала з ніг до голови), а сама Карпа - уявлення про те, якою її хоче бачити народ. З'ясувалося, що хоче бачити одягненою. Модератором, до речі, був Тарас Прохасько, який одним своїм по-буддійськи спокійним виглядом зрівноважував всю Іренину експресивність.

Далі можна було потрапити, якщо прийти зарані, бо було не протовпитися, на презентацію «Четверга», його «готичного» номеру за редакцією Володимира Вакуленка. Іздрик, здається, не особливо вірив у готичність авторів і текстів, які читали і були читані на презентації, тому крутив на екрані істинно готичний (як видалося йому) фільм Фріца Ланґа «Метрополіс». Перед справді готичними фільмами цей, правда, має перевагу. Він є німим, завдяки чому створює паралельну дійсність для глядачів, які несподівано відчули би на презентації нехіть до поезії. Сам же Іздрик надавав «готичності» атмосфері ще й грою на роялі, а наостанок запросив «батька українського чорного гумору» Винничука, який полякав присутніх черговою оповідкою.

Не впевнений, що неписьменність було поборено вщент, але акції таки змогли підняти настрій. Тай тимчасовий релакс на шаленому «форумі» виявиввся дуже доречним.