Музика в “Ляльці”
Карнавал гротеску в «Ляльці»
Дорогою до «Ляльки» я лише приблизно уявляв, що відбудеться там увечері на Василя, а тим паче, не мав жодного уявлення, як виглядатиме стаття, присвячена суботньому концерту. Певна річ, що присутніх очікувало свято радості, адже в один вечір на крихітній сцені клубу виступали такі псевдозірки, як Василь Васильців, Зеновій Гучок та Остап – концерт, який присутні встигли охрестити «найкращою вечіркою п’ятирічки».
На обличчях присутніх панувало передчуття неймовірного карнавалу. Здавалось, ще трохи, і люди вибухнуть всеперемагаючим гомеричним сміхом. Відтак, всі очікували приїзду «зірок». Коли на підході замайоріло неприродньо усміхнене обличчя Остапа, відвідувачі зустріли його шаленими оваціями. Остап змахнув ручкою і зник в гардеробній темряві.
Першим оголосили молодого Василя Васильціва. Саме він виявився зіркою, яку сприйняли найтепліше. Феномен Василя – в дитячій безпосередності та безмежній щирості почуттів. Шарму додають примітивні аранжування та композиційна нескладність його пісень. На сцені і поза нею хлопець виглядає дуже невпевнено, і хочеться вірити, що це – ніщо інше, як кроки на шляху до самовдосконалення. Поза тим, натовп палких шанувальників підхплював слова чи не кожної пісні, чого не було під час виступу наступних «маститих» «поп-зірок».
Всенародне скандування «Василь! Василь! Василь!!!» і дві пісні, виконані «на біс» – лише деякі ознаки тріумфу Василя Васильціва. Ближче до завершення концерту скромного Василя порядні галицькі дівчата самі запрошували до танцю. Він не відмовляв їм у цій радості, що робило дівчат неймовірно щасливими.
За Василем на сцену вибіг Зеновій Гучок – зірка далеко не «першої свіжості», сподіваємося, що й не останньої. Особисто я спочатку дивувався присутності старожила львівської сцени в компанії «надії української авторської пісні» та «відомого західноукраїнського співака». Однак, в реалі Гучок виявився не менш колоритною постаттю: чорні шкіряні штани «в обтяжку», напівпрозора майка «сіточкою» та дивного хімічного походження шевелюра, яка конфліктувала з моїм попереднім уявленням про цього «поп-кумира 90-х». Крім того, «колишній ідол» ще й був напідпитку, очевидно не міг натверезо адекватно сприймати того, що відбувалося в «Ляльці».
Загалом Гучок добряче повеселив публіку, чим заслужив добрячу порцію аплодисментів та скандування власного імені: «Зеник!». А подвійний вихід «на біс» став традицією того незабутнього вечора.
Публіка, яка добряче втомилася гайцювати під Василя та Зеника, таки зібралася з останніми силами, щоб засвідчити всенародну любов до наступного виконавця. Так, вмлівайте дівчата, тремтіть хлопці – на сцені Остап!!!
Юні псевдошанувальниці вишикувалися перед сценою з власноруч мальованими плакатами: «Остапе! Я хочу від тебе дитину...», «Остап! Ти наша секс-пітардочка!». Сам співак охоче вірив у таку відданість фанаток.
В перервах між піснями Остап виправдовувався за імідж, за яким його могли прийняти за гея. Щоб переконати нас в протилежному, він подекуди витягав випадкових дівчат з натовпу і пристрасно (проте не вельми вміло і часто просто похабно) з ними танцював просто на сцені. Виступ Остапа завершився вже традиційно: подвійний «біс», скандування імені тощо.
Попри все, цікаво, чи адекватно сприймають таку псевдо-популярність самі співаки? Зрозуміло, що для Василя Васильціва на першому місці стоїть творчість, і він робить це заради популяризації власних пісень. Натомість Гучок пожинає дивіденди колишньої слави та не відмовляється від нагоди заробити копійку ,яка ніколи не буває зайвою. Остап же вважає себе справжньою зіркою. Не хоча б «перспективною», а «актуальною», про що свідчать його претензійні афіші і наївний пафос в кулуарних розмовах.
На завершення хочу зауважити, що варто таки віддати належне всім співакам за «живе» виконання. Концерт залишив по собі надзвичайно позитивні враження. Більшість присутніх погодилися, що давно так не веселилися.
Юрко Козій
